Оцінювання повсякденного функціонування: практичні аспекти взаємодії

Оцінювання повсякденного функціонування — це підхід, що дозволяє оцінити, як стан здоровʼя впливає на здатність людини до щоденних дій. Воно може бути підставою для встановлення інвалідності або отримання підтримки. Щоб система працювала ефективно, а сам процес відбувався без зайвого стресу, важливо знати, що саме можуть попросити в людини під час оцінювання.
🪪Що обовʼязково потрібно мати:
– документ, що посвідчує особу (паспорт або інший офіційний документ з фото);
– у разі присутності представника — документи, що підтверджують його повноваження (наприклад, довіреність, заява, посвідчення опікуна).

Які підписи можуть знадобитися:
– підтвердження ознайомлення з інформацією у направленні;
– підтвердження отримання витягу з рішення експертної команди;
– заява про надання копії справи або інших документів (за бажанням людини).

Під час засідання експертної команди можуть тимчасово попросити людину вийти з приміщення — це стандартна практика, яка дає змогу лікарям обговорити справу без зовнішнього впливу.

Що має право людина:
Бути поінформованою про дату, час і місце оцінювання.
Дізнатись про статус справи у адміністратора закладу (контакти — на дашборді МОЗ).
Отримати пояснення щодо висновків і подальших дій.
Залучити представника — лікаря, соцпрацівника, адвоката.
Передати нові/оновлені документи до прийняття рішення.
Фіксувати процес на аудіо або відео (попередивши письмово та з дотриманням законодавчих вимог).
Отримати паперову копію направлення і витягу з рішення.
Подати заяву на внесення виправлень у разі помилки в рішенні.

Людина може відмовитись від надання документів, які не передбачені Порядком (наприклад, трудова книжка, військовий квиток тощо).
Процедура має бути людяною, обґрунтованою й законною. Якщо ваші права порушені — звертайтесь до керівника закладу або на гарячу лінію МОЗ: 0 800 505 201.

Читайте повний матеріал на сайті МОЗ: [додайте посилання]